Сьогочас однією із засад державної політики у сфері освіти та принципів освітньої діяльності є визначення кадрової, академічної, організаційної та фінансової автономії закладів освіти. Автономія передбачає, що заклади освіти можуть самостійно формувати освітні програми, складати навчальні плани відповідно до стандартів середньої освіти, обирати підручники, методики навчання та виховання, розвивати навчально-матеріальну базу. Правові, організаційні та економічні умови запровадження фінансової автономії закладу освіти визначені в Законі України «Про повну загальну середню освіту», який регламентує її межі.

Фінансова автономія означає самостійність щодо широкого переліку організаційних питань у здійснені фінансово-економічних процесів, зокрема:

• розробляти і подавати на затвердження свій кошторис;
• розробляти тарифікацію педагогічного персоналу відповідно до чинного законодавства;
• розробляти і затверджувати штат педагогічного та адміністративно-технічного персоналу відповідно до своїх конкретних потреб;
• фінансова автономія також надає право преміювати співробітників у межах фонду оплати праці;
• визначати позабюджетні джерела фінансування, включаючи здачу в оренду незадіяних шкільних майданчиків, виробничих, допоміжних чи технічних приміщень, розвиток підсобного господарства тощо.

Водночас, є ризики запровадження фінансової автономії закладу освіти:

• неготовність закладів та їхніх керівників до управління фінансами;
• зростання кількості працівників бухгалтерських служб та відсутність універсальних бухгалтерів;
• ймовірна послабленість фінансової дисципліни;
• зниження ефективності використання коштів.

Варто пам’ятати, що заклад освіти, який отримав фінансову самостійність, залишається в підпорядкуванні відділу освіти, і фінансування буде надходити через нього. Це означає, що:

• кошториси потрібно погоджувати з відділом освіти;
• бюджетне фінансування надходитиме також через відділ освіти;
• звіти до органів Казначейської служби потрібно подавати через відділ освіти, що дає йому змогу збирати та аналізувати дані зі всіх підпорядкованих закладів. 

Фінансова автономія – коли рішення приймає директор відповідно до затвердженого кошторису, а відділ освіти є головним розпорядником коштів, наділений правом контролю та несе відповідальність.

Врешті, фінансова автономія не означає фінансової незалежності. Безпосередній контроль здійснює засновник, а під час роботи - різні органи контролю та перевірки, а саме: Державна аудиторська служба (ДАСУ), Державна казначейська служба (ДКСУ), Антимонопольний комітет (АМКУ), прокуратура тощо. За умови фінансової автономії, заклад освіти має самотужки організовувати закупівлі через систему ProZorro. Сьогодні - це підвищена відповідальність. За вчинення істотних правопорушень у сфері закупівель посилення справедливості здійснюється через накладання штрафів. 

Також надання широкої фінансової автономії вимагає створення бухгалтерської служби.

Керівник закладу освіти  обирає один із варіантів, визначених законодавством:

• ввести до штатного розпису закладу освіти посаду бухгалтера;
• укласти договір про ведення бухгалтерського обліку із централізованою бухгалтерією;
• укласти договір із ФОП чи ТОВ, що має кведи з бухгалтерського обслуговування.

В автономній бухгалтерії закладу є дві посади:

• бухгалтер (головний бухгалтер) вводиться у закладах освіти, які ведуть самостійний бухгалтерський облік;
• фахівець з публічних закупівель (за умови проведення закладом освіти системних циклічних закупівель щороку і постійного навантаження з адміністрування закупівельного процесу).

Фінансову автономію заклад освіти може отримати тоді, коли її засновник (власник) ухвалить рішення щодо виведення закладу зі складу централізованої бухгалтерії.