14 грудня до Сумівської школи завітали депутат обласної ради Зарічанський В.А. та отець Ростислав, які вручили бойову грамоту Сумівській ЗОШ І-ІІІ ступенів за сумлінне відношення та участь учнів та вчителів у волонтерському русі, за допомогу військовій частині (польова пошта А 4279).

В свою чергу школярі передали щирі вітання з Днем святого Миколая та продуктові набори, листи, малюнки військовим у зону АТО, яку їм доставлять Зарічанський В.А. та отець Ростислав.

Галина Гуз, директор Сумівської ЗОШ І-ІІІ ступенів

13 грудня 2017 року вчитель англійської мови Каритник І.Г. з 23 учнями 6-Б, 9-А, 11-Б класів побували з екскурсійною поїздкою в м. Києві. Надовго запам'ятається зустріч та спілкування з народним депутатом України Кучером Миколою Івановичем, екскурсія по Верховній Раді України, інформація про створення та роботу українського парламенту.

Діти та вчитель Каритник І.Г знайомилися з історичними пам'ятками стародавнього Києва, відпочивали в ігрових центрах.

Всі учасники поїздки з вдячністю та захопленням згадують цікаву поїздку та висловлюють щиру подяку народному депутату України Миколі Кучеру.

В куточку затишному рідного села,

Між білих беріз, серед квітів барвистих,

Де сонце привітне і небо прозоре

Стоїть наша рідна Дяківська школа. 

З 50 – річчям тебе, рідна школо!

Наша Дяківська школо, невпізнанною зробили тебе роки ... Доля кожного з твоїх випускників, лікаря, вчителя,  військового чи просто хорошого працівника,  починалася саме від твого порога.

 Нині нашій школі  - 50. Вона має як  багате минуле, так і творче сучасне, а  попереду - широкі перспективи розвитку у майбутньому.  Але повернімося у той далекий 1967 рік. У тихому, затишному куточку села була зведена нова простора  восьмирічна школа. З радістю учні переселялися із старої будівлі у просторі та світлі класи.

З того дня пролетіло  вже 50 років,  а  школа, як і раніше, радо зустрічає і проводжає своїх учнів! Здається , що сьогодні  коридори стали ширші, а класи – світліші. Так воно, мабуть,  і є, бо багато чого змінилося в шкільному інтер’єрі за ці роки, і всі ці зміни – заради створення комфортних умов для навчання і виховання діток...

Одне тільки тут залишилося таким як і 50 років тому: великий, дружний, працьовитий колектив учителів, батьків і учнів. Це  єдина сім’я, у якої і радощі, і невдачі  навпіл. Це уроки й свята,  олімпіади й конкурси,  вечори й екскурсії,  спортивні змагання і туристичні походи,  зустрічі із цікавими людьми...

Зворушливе свято…. Радо  зустрічали гостей та односельчан  педагоги та учні. У  цей день до школи із щирими побажаннями  завітали завідуюча районним методичним кабінетом Філімонова Аделаїда Григорівна та голова профспілкової організації педагогічних працівників району Морочинський Микола Климович. Вони привітали трудовий колектив, учнів, гостей і всіх, хто колись навчався або працював у Дяківській школі, з цією знаменною датою. Побажали всіляких гараздів, нових досягнень, трудових звершень та передали щирі вітання від усіх працівників районного відділу освіти .  Потім  Аделаїда Григорівна  та Микола Климович вручили    Грамоту  відділу освіти, фізичної культури та спорту  і вітальний лист  Бершадської райдержадміністрації та районної ради.

З гарними словами про школу виступив сільський голова Джус Ю.С., який зазначив:  допоки  живе наше село – живе і процвітає школа! А допоки є в селі школа – живе і процвітає село!.

Слова вдячності прозвучали від випускників різних років  на адресу учителів та рідної  школи: «Рідна моя школо, шановні учителі, діти !  Від свого імені та усіх випускників  хочу подякувати вам за прекрасне свято, чудовий концерт! Емоції переповнювали , пісні , які душу розривали, вірші , що сліз не можна було стримати . А дітки… Як легко і сміливо виступали , без комплексів, це все Ваша робота,  дорогі учителі . Те що виступали учителі разом із дітьми , перевершило всі очікування від концерту. Це так красиво було, як одна сім'я виступала! Такий сценарій чудовий , все продумали, ні про що не забули , ні про кого . Молодці !  Я бажаю вам усім міцного здоров'я, натхнення , професіоналізм, терпіння . Хоча у Вас це все є , то ж так тримати! Я аплодую вам стоячи. Молодці!»

Зворушило і слово голови ветеранів села Близнюка В. Д., який розповів про історію будівництва школи та побажав їй добра і процвітання. Зі сльозами на очах згадував він ті дні, коли ще сімнадцятирічним юнаком допомагав будівничим. Стіни та фундамент школи «росли» у нього на очах. Незабутні спомини…

А ще гості зазначили, що хоч і відзначаємо півстолітній ювілей, але школа молодіє від усмішок дітей, невтомності та творчості педагогічного колективу. Вони робили і роблять усе для того, щоб рідний навчальний заклад процвітав. Школа розвивається, міцніє, завойовує авторитет, впевнено крокує у майбутнє, завдячуючи органам влади, спонсорам, випускникам закладу. Весь педагогічний колектив щиро вдячний їм всім за  добре серце, за допомогу, за те, що вони є.

Гордиться альма-матер своїми випускниками. Є в нас  економісти, агрономи, лікарі, вчителі, будівельники, працівники полів, без них, працьовитих і наполегливих, роботящих і невтомних, не може існувати наша держава. Та ким би  вони в житті не стали, завжди з честю носитимуть ім’я випускника Дяківської  школи, девіз якої – «Поспішаймо робити добро».

Цікавим видався святковий концерт, під час якого зачаровувало буквально все: пісні та танці у виконанні дітей та вчителів, глибокий  зміст сказаного, щира українська мова, теплота, з якою вчителі та діти говорили про школу. Звучали музичні й поетичні привітання у виконані учителів, учнів та випускників школи.

Після свята усі не поспішали додому: одні розглядали стенди, інші затримувались біля фотографій, впізнавали, ділились враженнями, згадували друзів, непомітно витираючи сльози та ховаючи їх за посмішками, пригадували шкільні витівки, безпечну молодість, дивувались плинності часу. Адже півстоліття для людини – це океан емоцій,  сповнений перемогами, поразками, успіхами вже власних дітей, онуків, правнуків… Панувала надзвичайно тепла та щира атмосфера.

Отож, рідна школо, нехай тече голубим безмежжям щастя твоїх вихованців, хай врожайною буде твоя педагогічна нива, хай високо в небі, обнявшись із сонцем, пливе веселкою доля твоєї великої, дружної сім’ї.

З ювілеєм тебе, рідна школо!

 Світлана Шевченко,  заступник директора з НВР 

5 грудня на базі Баланівської ЗОШ І-ІІІ ступенів  відбувся  районний  семінар вчителів основ здоров’я на тему «Нова українська школа. Формування соціальної компетентності для здоров’я і добробуту на уроках основ здоров’я». Метою семінару було вивчення досвіду роботи колективу з формування здорв'язберігаючих компетентностей та готовність до реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти. 

Директор школи Острук О.О. познайомив з роботою корекційно-розвиткової кімнати, де займаються діти з особливими потребами. Олександр Олексійович наголосив на важливості та незворотності впровадження інклюзивного навчання у загальноосвітніх школах.

Щиро поділилась  досвідом  роботи вчитель основ здоров’я  Ковальчук Таїса Тихонівна,  яка   провела   урок з елементами тренінгу у 6 класі на тему «Самооцінка і здоров'я. Поняття самооцінки. Види самооцінки. Формування адекватної  самооцінки»  та «Урок заради життя»  в рамках факультативу  у 10 класі  «Захисти себе від ВІЛ/СНІДу».  Розважально-конкурсна  програма під керівництвом педагога-організатора  Криворуцької  Лариси Тихонівни  «Подорож у країну здоров’я»  також залишила позитивні відчуття у всіх учасників семінару – педагогів та дітей.  Впевнені, що  результатом  таких  цікавих  уроків та масових заходів  будуть практичні уміння і навички учнів, які зуміють застосувати їх у повсякденному житті, полегшать адаптацію до нових життєвих обставин.

Учителі основ  здоров'я  району  дякують  колективу Баланівської школи І-ІІІ ст. за організацію районного семінару та  той  досвід роботи,  яким  щиро поділились.

 Оксана Вудвуд, голова РМО учителів основ  здоров'я

Ірина Романчук, методист РМК

Історичний розвиток нашої цивілізації на всіх етапах свого становлення постійно стикалися з одними і тими ж питаннями, які надалі були окреслені і узагальнені в цілісне поняття - права людини. Це сталося з абсолютно природних міркувань, так як всілякі утиски одних людей іншими завжди викликали відповідну і таку ж типову ситуацію, коли розклад сил по тим чи іншим причинам змінювався, а суспільство все ж прагнуло до деякої стабільності. У пору згадати знамениті слова з біблійного Писання: «Що посіє людина, те й пожне».

У сучасному світі права людини стали кваліфікуватися за цілою низкою напрямів. Це особисті права, які передбачають недоторканність особи і житла, власності та конфіденційності листування та права на об’єктивний суд. Соціальні права, які передбачають права на свободу праці, охорону сім’ї та дитинства, захисту батьківських прав, здоров’я і соціальної справедливості. На ряду з цим існують і політичні права, які мають на увазі і свободу совісті, і рівність усіх перед законом, свободу друку і свободу слова, свободу зібрань та право на протест. Є також і економічні права, які мають на увазі свободу розвитку і функціонування промисловості і торгівлі, свободу пересування та розпорядження власністю на свій розсуд. Культурні права включають в себе свободу мистецтв і наук, свободу викладання і право на освіту, а також право на використання у всіх цих процесах своєї рідної мови. Все це узагальнено і взято на озброєння як демократичні цінності. Здавалося б чого ще не вистачає сучасній людині для життя і розвитку? Навіть самі демократичні країни не можуть похвалитися ідеальними умовами практичної реалізації цих прав для свого рідного суспільства, а що казати про ти країни, де демократичні цінності досить умовне поняття.

Після закінчення Другої світової війни і спробі усвідомлення всіх жахів зневаги прав і свобод людини, які вона оголила, міжнародне співтовариство намагалося об’єднатися в цих загальнолюдських поняттях і Генеральною Асамблею ООН 10-го грудня 1948-го року була прийнята Загальна декларація прав людини. Пізніше, в 1950-му році всім зацікавленим державам і організаціям було запропоновано відзначати цю дату як всесвітній День прав людини. Відзначається щорічно відповідно до резолюції Генеральної Асамблеї ООН A/RES/423 (V).

               Нехай наші права і свободи починаються з нашого дотримання їх по відношенню до наших ближніх! Слідуючи принципам поваги та активної громадянської позиції ми будуємо майбутнє не тільки для нас самих, але і для наших нащадків.

У Конвенції про попередження злочину геноциду і покарання за нього (стаття 2) геноцид визначається як «наступні дії, вчинені з наміром знищити, повністю або частково, яку-небудь національну, етнічну, расову чи релігійну групу ...»:

-       вбивство членів такої групи;

-    заподіяння серйозних тілесних ушкоджень чи розумового розладу членам такої групи;

-  навмисне створення для якої-небудь групи таких життєвих умов, які розраховані на її повне або часткове фізичне знищення;

-        заходи, розраховані на запобігання дітородіння в середовищі такої групи;

-        насильницька передача дітей з однієї людської групи в іншу.

У Конвенції підтверджується, що геноцид, незалежно від того, відбувається він у мирний або воєнний час, є злочином, який порушує норми міжнародного права і проти якого учасники Конвенції зобов’язуються «вживати заходів попередження і карати за його вчинення» (стаття 1). Головна відповідальність за попередження і припинення геноциду покладається на державу, в якому цей злочин вчиняється.

На Всесвітньому саміті 2005 року глави держав і урядів одноголосно підтвердили, що «кожна держава зобов’язана захищати своє населення від геноциду, військових злочинів, етнічних чисток і злочинів проти людяності». Вони постановили, що міжнародне співтовариство має у відповідних випадках надавати державам допомогу в розширенні їх можливостей щодо захисту населення до початку криз і конфліктів. При цьому глави держав і урядів підтвердили, що, якщо та чи інша держава «явно виявиться не в змозі» захистити своє населення від чотирьох зазначених злочинів, міжнародне співтовариство готове зробити колективні дії через Раду Безпеки і відповідно до Статуту Організації Об’єднаних Націй.

Три основні аспекти концепції обов’язків захищати були передбачені в Підсумковому документі Всесвітнього саміту 2005 року і остаточно сформульовані в доповіді Генерального секретаря по реалізації відповідальності щодо захисту 2009 року. Політичне зобов’язання, взяте на себе державами-членами в 2005 році, спирається на норми міжнародного права, включаючи Конвенцію про геноцид.

У вересні 2015 року Генеральна Асамблея ООН постановила проголосити 9 грудня Міжнародним днем пам’яті жертв злочину геноциду, вшанування їхньої людської гідності і попередження цього злочину (A/RES/69/323). Ця дата була обрана в зв’язку з тим, що в цей день в 1948 році була прийнята Конвенція про запобігання злочинові геноциду і покарання за нього.

Приймаючи цю резолюцію без голосування, все 193 держави-члена тим самим підтверджують, що кожна окрема держава відповідальна за захист свого населення від геноциду, що така відповідальність передбачає попередження цього злочину, в тому числі підбурювання до нього.