Лариса Косач – геній української літератури, що входить в умовну тріаду Шевченко-Франко-Українка. Її вірші вчать ще змалку, тож здавалось би, що ми знаємо про цю поетесу все. Адже про неї завжди багато говорять, багато пишуть, багато дискутують… Принаймні, однозначно більше, ніж, скажімо, про її матір – ще одну визначну поетесу Олену Пчілку. Та насправді ми зовсім не знаємо Українки. Тож зараз я спробую трішки пролити світла на життєві таємниці феномену, який можна назвати «Ucrainka incognita».

Мало хто знає, але якби Леся жила в наш час, її б однозначно назвали дитиною індиго.

А, може, вона такою і була? В дитинстві Леся була надзвичайно кмітливою та схоплювала все на льоту. До прикладу, дівчина навчилась читати ще в чотири роки, шестилітньою вона вже майстерно вишивала, а у дев’ять – написала свій перший вірш. Про рівень її розвитку свідчить також і те, що всього у 19 років Українка написала підручник «Стародавня історія східних народів» для своїх сестер. Крім того, поетеса знала 7 мов – українську,французьку, німецьку, англійську, польську, російську та італійську. При чому казала, що французькою спілкується краще, аніж російською. Погодьтесь, що все це – і дійсно ознаки геніальності, адже далеко не кожному таке дано.

Мало хто знає, але попри вищесказане, Олена Пчілка вважала свою доньку малорозвиненою.

Леся мала ще старшого брата, Михайла. Їх в сім’ї називали спільним іменем – «Мишелосіє» через нерозлучність. Проте сина мати ставила вище за Лесю — її довго вважала малорозвиненою. Крім того, не любила її вдачі. До 5го класу навіть не віддавала до школи, а навчала вдома за власною програмою. Аргументувала це небажанням російського впливу на свою доню. Таке ставлення до дочки легко зрозуміти, знаючи характер самої Пчілки. Її боялись навіть чоловіки, а Євген Чикаленко казав: «Це та баба, що їй сам чорт черевики на вилах подає».

Мало хто знає, але свій псевдонім Лариса Косач запозичила в дядька – Михайла Драгоманова

Він підписувався як «Українець». А оскільки Леся дуже любила свого дядька і захоплювалась ним, то вирішила в чомусь бути схожою на нього. Псевдонім «Українка» з’явився в 1884 році, коли дівчині було всього тринадцять. Можливо, він був обраний на основі дитячої наївності та палкої любові до дядька, проте в історію Лариса Косач увійшла саме як Українка. А Лесею її лагідно називали в сім’ї, тож не дивно, що тверде «Лариса» вона замінила на тендітне та ніжне «Леся».

Мало хто знає, але Леся Українка ввела в нашу мову такі слова як «напровесні» та «промінь»

І якщо перше ще можна зрозуміти як літературний неологізм, то друге – це ж уже навіть науковий термін! Дивно, адже зараз нам ці слова здаються цілком звичними. І в повсякденному мовленні ми однозначно віддамо перевагу слову «промінь» аніж його історичному попереднику «луч». А Олена Пчілка, мати Лесі, дала життя означенню, без якого просто не можна уявити нинішній мовний запас — слову «мистецтво». З її легкої руки в нашій мові прижилися також «переможець», «палкий» та інші слова.

Мало хто знає, але Сергій Мержинський, кому був присвячений знаменитий лист «Твої листи завжди пахнуть зів’ялими трояндами», не відповідав Лесі взаємністю.

Він сприймав їхні стосунки як дружні, а то й ділові. І коли Українка йому освідчилась, холодно відповів «Ні…» Але нічого не змінюється: кохання до цього чоловіка стає любов’ю до його думок, його ідей. Справжню суть і глибину своїх почуттів вона вихлюпнула на папір у ніч на 18 лютого 1901 року, написавши біля ліжка вмираючого Сергія Мержинського поему «Одержима». І, навіть відходячи у кращий світ, Мержинський, замість очікуваних слів освідчення, прохав Лесю попіклуватись про інакшу жінку, яку він насправді кохав.

Мало хто знає, але збереглось унікальне листування Лесі Українки, з якого можна повніше зрозуміти її єство.

Кілька цитат:

«Кожна жінка, що себе поважає, не пише ніколи листа того дня, коли вона обіцяла».

«Як тільки візьмусь до якого зарібку, то зараз усі жахаються, що я “перетомлюся”, “виснажуся”, “покладу всю силу”. Чи не значить се, що мене всі мої близькі щиро вважають за безнадійного інваліда, засудженого на весь вік на паразитне життя? Бо так виходить якесь “внушение”, і я справді можу опуститись та серйозно почати думати, що я «ні до чого».

 «Треба було в Єгипті родитись, то, може, й був би лад, але ж найгірша помилка мого життя – се що я зросла у волинських лісах. А проте я не згадую лихом волинських лісів. Сього літа на честь їм написала драму-феєрію. Я дуже люблю казки і можу їх видумувати мільйони».

«Коли вибирати з двох, то я вже волю бути Дон-Кіхотом ніж Санчо Панса, бо так мені більше по натурі, та й навіть по фігурі».

«Часто, люблячи когось, я думаю: якби він був отакий і такий, вчинив те і те, то я б його не любила, але якби хто інший мав усі ті добрі прикмети, що сей, то чи я б того іншого любила? Не знаю… навряд. В кожному почутті єсть іще щось недослідиме, і теє “щось” дає барву цілому почуттю».

Мало хто знає, але хворобливу і тендітну Лесю Франко назвав «єдиним мужчиною в нашому письменстві».

Хоч сама Українка не вважала себе гідною і нігтя Франка. Її, як і Олену Пчілку, мали за надзвичайно сильну жінку. Сильну морально. І думка така була зовсім небезпідставною.

Мало хто знає, але існує астероїд, названий на честь поетеси.

Його повна назва – 2616 Леся (2616 Lesya). Це астероїд головного поясу, відкритий 28 серпня 1970 року.

Мало хто знає, але в останні роки життя очі Лесі Українки набули надзвичайного блакитного кольору.

Цікаво, що до того вони не мали настільки інтенсивного забарвлення. Цей факт дійсно дивував всіх довкола, адже очі поетеси були наче неземні. Про це згадує у своїх спогадах Лесина сестра Ісидора Косач-Борисова. Збереглась навіть фотографія – портрет Українки – зроблений саме в той період. Шкода, правда, що світлина чорно-біла, і ми не можемо розгледіти барв погляду поетеси.

Тепер ти знаєш про Лесю трохи більше! Вітаю!!!

 За матеріалами сайту "Україна для українців"  http://www.uaua.world/

                                       «Мови – це важливо!» – цей вислів обрано ЮНЕСКО гаслом Міжнародного дня рідної мови

Щороку 21 лютого світ відзначає Міжнародний день рідної мови. Цей день був встановлений у листопаді 1999 року на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО з метою захисту мовної й культурної багатоманітності. Історія свята, на жаль, має трагічний початок. 21 лютого 1952 року у Бангладеш (Східний Пакистан) пакистанська влада жорстоко придушила мітингувальників (це були переважно студенти), які висловлювали свій протест проти урядової заборони на використання в країні своєї рідної – бенгальської, мови. Після проголошення незалежності Східного Пакистану (Бангладеш) 1971 року, цей день відзначають в країні як день мучеників, вшановуючи пам’ять загиблих за рідну мову. Саме за пропозицією цієї країни ЮНЕСКО проголосило 21 лютого Міжнародним днем рідної мови. Мова – це історія народу, його світогляд, інтелектуальний та духовний результат кількатисячолітньої еволюції кожного етносу. Без своєї мови, своєї самобутньої культури немає народу. Мова – найважливіший засіб спілкування людей і пізнання світу, передачі досвіду з покоління в покоління.

Згідно Статті 10 Конституції України «Державною мовою в Україні є українська мова». Українська мова є рідною майже для 50 мільйонів чоловік. Але в Україні є також і мови, які знаходяться на межі зникнення: зокрема, два діалекти ромської мови, кримчацька, урумська мови, а також галицький діалект караїмської мови.

Cвято рідної мови – одного з найцінніших надбань, які створили й залишили нам наші предки. Наша рідна мова є душею волелюбного, нескоренного, сильного духом українського народу. Велична та милозвучна, отримана нами у спадок, вона протягом віків гартувалась, збагачувалась і відточувалась творчістю звичайних людей, письменників, науковців та інших діячів. Наші прадіди не лише відстоювали, незалежність України, а й існування та визнання у світі української мови.

Тому її збереження для нащадків – важливе завдання для усіх нас. Лише разом ми зможемо забезпечити розвиток та процвітання мови, яка увібрала в себе багаторічну історію і традиції нашого народу.

Вітаємо вас зі святом! Любіть, плекайте і збагачуйте рідну мову! А материнське слово нехай стане для усіх нас незгасним символом єдності української нації!

          Світлана Лазарєва, заступник директора з навчально-виховної роботи Маньківської  ЗОШ І-ІІ ступенів

У всіх закладах загальної середньої освіти в період з 5 по 9 лютого проходив тиждень здорового способу життя.  Відповідно до звітів у всіх школах району класними керівниками проведені  години спілкування, виховні години, бесіди за темами: «Цінність життя і здоров'я», «Шкідливим звичкам скажем – НІ!», «Обираємо здоровий спосіб життя», «Що я маю знати, щоб зберегти своє здоров'я» тощо. Засідання «круглих столів», диспути  за участі учнів старших класів організовано у Маньківській, Тирлівській, Баланівській та Бершадській №2 ЗОШ;  у Бершадській ЗОШ І-ІІІ ст. №1 відбулося засідання клубу «Імунітет».

Тренінгові заняття про цінність життя, родини, важливість здоров'я провели учителі основ здоров'я,  практичні психологи у М'якохідській, Війтівській, Великокиріївській, П'ятківській, Тернівській, Устянській, Шляхівській, Яланецькій школах.  Відкриті уроки демонстрували учителі основ здоров'я Поташнянської,  Ставківської, Серединської шкіл.

До просвітницько-профілактичної роботи щодо здорового способу життя долучились медичні працівники у Дяківській, Кидрасівській,  Ставківській ЗОШ І-ІІ ст., НВК с.Шумилів, Війтівській, Великокиріївській, Осіївській, Сумівській, Серединській, Тернівській, Бершадській №1 ЗОШ І-ІІІ ст., а в Устянській організовано зустріч  з працівниками правоохоронних органів,  які провели лекцію  учням 11 класу на тему «Шкідливий вплив алкоголю на організм людини».

Учителями фізичного виховання Березівської, Бирлівської, Крушинівської, Малокиріївської ЗОШ І-ІІ ст., НВК с.Шумилів, Баланівської, Лісничанської, Осіївської, П'ятківської, Сумівської, Серединської, Яланецької, Бершадської №1,3 ЗОШ І-ІІІ ст. проведено різноманітні спортивні змагання, веселі старти, рухливі ігри на свіжому повітрі, і навіть, міжшкільні турніри.

З метою активізації пізнавальної діяльності учнів 1- 5 класів у школах району організовано конкурси на кращий кросворд, ребус, вірш, загадку  про здоров'я. Інтелектуальні марафони, брейн-ринги, вікторини на тему «Ми за здоровий спосіб житя!» проведені в Крушинівській, Тирлівській ЗОШ І-ІІ ст., НВК с.Теофилівка, С.Шумилів, Війтівській, Осіївській, П'ятківській, Серединській ЗОШ І-ІІІ ст. Науково-практичні конференції «Здоров'я  через освіту» з метою захисту дослідницьких проектів, рефератів відбулися у Дяківській, Кошаринецькій, Маньківській, Тирлівській, Баланівській, Осіївській, Серединській, Тернівській, Яланецькій, Бершадській №2, 3  школах.

Протягом Тижня  у всіх закладах демонструвались виставки дитячих малюнків, плакатів, постерів, стінгазет, фотоколажів  під девізом «Головне в іміджі – здоров'я»,  «Я обираю   здоров'я».  Перегляд тематичних відеофільмів із серії «Здоровя», відеопрезентацій, мультфільмів здійснювався у М'якохідській, Поташнянській, Великокиріївській, Сумівській, Серединській, Устянській, Бершадських №1,2,3  школах.

Підсумком тижня здорового спорсобу життя була районна науково-практична конференція  «Здоров'я  через освіту» на базі районного методичного кабінету.

Запрошуємо вас до фото-екскурсії по школах району!

Виховний захід для учнів 2-3 класів

«Секрети здоров’я» у Ставківській ЗОШ І-ІІ ст.

Конкурс плакатів в Баланівській школі

Тренінг з старшокласниками проводить

практичний  психолог Шляхівської ЗОШ І-ІІІ ст.

Лижні перегони учнів Шумилівського НВК

Зустріч з медпрацівником  Кидрасівській ЗОШ

На перерві у Кидрасівській школі

Зустріч учнів Устянської ЗОШ з

працівниками ювенальної превенції

Веселі старти у Поташнянській школі.

Ірина Романчук, методист РМК 

20 лютого в районному методичному кабінеті  відбулась нарада асистентів вчителя інклюзивних класів. Начальник відділу освіти Оксана Тартачна ознайомила учасників наради з нормативно-правовими документами, навчальними планами та організацією навчально-реабілітаційного процесу для учнів з особливими освітніми потребами загальноосвітніх навчальних закладів у 2017-2018 навчальному році. Оксана Михайлівна  ще  раз  наголосила   про важливу  роль асистента вчителя,  оскільки робота в інклюзивному класі вимагає не тільки знань і досвіду, а ще й терпіння і любові, щоб дитина була залучена до усіх заходів у класі, відчула себе потрібною. Дитина з особливими потребами має почуватися природно, досягати самостійності, наскільки це можливо.

Спеціаліст відділу освіти Людмила Загарій надала методичні рекомендації щодо реалізації індивідуального навчального плану учнів з особливими освітніми потребами в інклюзивному класі та ведення основної документації асистента вчителя. Людмила Григорівна зупинилась на  правильності розробки  та  ведення  індивідуальної  програми розвитку  на  кожного учня з  особливими освітніми потребами .

На нараді було також обговорено сучасні підходи до організації та про ведення корекційно-розвиткових занять та звернуто увагу на проблеми, що виникають під час роботи. В поцесі діалогу  учасники наради  виробили стратегію та тактику роботи на особистісний розвиток дітей з особливими освітніми потребами.

Дуже важливо створити у класі атмосферу порозуміння та взаємодопомоги між учнями. Адже школа, яка відкриває двері для усіх – дає можливість бути обізнаними з тими проблемами, з якими стикаються діти з інвалідністю та їх сім'ї. Ми повинні навчити дітей краще розуміти оточуючий світ, поважати тих, хто відрізняється від нас і без вагань вчасно надавати їм допомогу. Ми всім суспільством повинні прагнути до цього.

В місті Вінниці відбувся Чемпіонат області з боротьби СУМО серед молоді тамолодших юнаків, в якому команди Бершадської РКДЮСШ здобули друге загально командне місце. 

Вітаємо наших юних переможців!!!!!

Учнів Війтівської  школи:

Боголюк Марію – ІІ місце                       Шевчука  Мирослава – ІІ місце

Каратнюка Віталія – ІІІ місце                Лавренюк Марину – ІІ місце

Хмарука  Владислава –ІІ місце              Папчук  Юлію - І місце

Хмарук  Олену –ІІ місце                         Клибанську  Світлану –ІІІ місце

Хмарук  Інну –ІІІ місце                           Папчук  Марію –І місце

Зарічанську Анну – ІІІ місце                   Петришину  Інну –ІІ місце

                             Якимишину  Тетяну – ІІ місце

Учнів Красносільської  та Маньківської  шкіл:

Гонтарук Богдан - І місце                           Козлов Євген -  ІІ місце

Кудлай Едуард  - І місце                            Ткаченко Артем – ІІ місце

Паламарчук Олександр - І місце               Михальченко Олег -  ІІ місце

Лук’янчук  Андрій - І місце                       Тирса Максим – ІІ місце

Хамідбеков Денис -  ІІ місце                      Козак Євген –ІІІ місце

Фролов Костянтин – ІІІ місце                    Дода Максим –ІІІ місце

                                 Дода Владислав –ІІІ місце

Сергій Сировець, головний спеціаліст  відділу

Плаче небо...

Зірки тихо падають.

Свічок полум'я гріє Майдан...

Усі дні ті кривавії згадують,

Як глумився на дітьми Тиран.

Як не плакати? Люди скрізь гинули,

"Беркут" пазурі в тіло встромив…

Крики й стогін з боків усіх линули,

Кат невинну кров кухлями пив...

Сумний і водночас пам’ятний День навіки закарбовано в історії Української держави 20 лютого 2014 року,  бо саме тоді загинуло найбільше активістів Майдану. Сумний список Небесної Сотні відкрився 22 січня 2014 року, коли від вогнепальних поранень під час сутичок у центрі столиці загинули активісти Майдану Сергій Нігоян та Михайло Жизневський. Того ж дня в лісі під Києвом було знайдено тіло зі слідами тортур активіста Юрія Вербицького, а згодом ще, ще і ще… а потім їх уже було більше сотні. Усі вони увійшли до меморіалу борців за українську Незалежність – до Небесної Сотні.

У ці пам’ятні дні кожен українець, а що там українець, кожна людина схиляє голову у скорботі перед світлою пам’яттю тих Янголів Неба, які, захищаючи нас із вами, віддали своє життя за волю і незалежність України. Світла пам'ять про їх подвиг житиме вічно у наших серцях, серцях і душах наших дітей, онуків та правнуків.

Ми закликаємо всіх сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам’ять про невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо низько голови і попросимо в Бога спасіння їхніх душ.

Наталя Запорожець, учитель Дяківської ЗОШ І-ІІ ступенів