Міжнародний день рідної мови

Наше спілкування між собою зрозумілою нам мовою в переважній більшості випадків має для нас величезне значення. Мова та її наріччя стають не просто засобом комунікації, але й відкривають для нас дуже широкі можливості. Людина так звикає до рідної мови, що вона стає невід’ємною частиною її власної особистості. Так створена людина, що рідною зазвичай стає найбільш близька до неї та її душі мова.

За легендами, колись ми всі говорили однією мовою. Розуміли один одного і нам не був потрібен хороший фахівець - перекладач. Згідно з Біблійними текстами (Буття, глава 11) поділ мов відбувся в регіоні, який був названий Вавилон. Не заглиблюючись у причини цього явища скажемо, що зараз на нашій планеті за оцінками фахівців всесвітньої організації ЮНЕСКО налічується близько 6-ти тисяч мов, причому половина з них перебуває під прямою загрозою зникнення. Добре це чи погано - не можна сказати напевно, проте абсолютно точно можна стверджувати, що окрема, самостійна мова - це своєрідний носій цілком певних традицій та культурної спадщини, що в свою чергу вказує на конкретну цінність, яку вона може представляти хоча б з точки зору історичної аналітики.

У 1999-му році на 30-й сесії Генеральної конференції Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, було прийнято рішення заснувати Міжнародний день рідної мови. Датою щорічного свята вибрано 21-е лютого. Це всесвітнє свято було засноване з метою сприяння багатому культурному та мовному різноманіттю. Збереження багатомовності дає можливість зберегти не тільки унікальний погляд на нашу тисячолітню історію і культуру, але й виробити найбільш широкі підходи у сфері взаєморозуміння і людяності, які все ще продовжують зберігати в собі ряд проблем, вирішення яких видається складним завданням.

Зроблені кроки по збереженню і поширенню рідних мов на практиці показали, що це активно служить зміцненню солідарності і терпимості, розширенню взаєморозуміння і діалогу, що особливо цінно для нас і нашої власної, сучасної культури і традицій.

Єдиною державною мовою нашої країни є українська. Наша мова пройшла нелегкий шлях. Однак, попри всі перешкоди, для 45 мільйонів людей вона була і є рідною, є мовою їхніх дідів, батьків і буде також мовою їхніх дітей. Щиро вірю в те, що краса і сила української мови пригорне до себе серця мільйонів інших людей.

Мова — це носій прекрасних традицій та звичаїв, цінної культурної спадщини народу. Ось чому кожен з нас повинен шанувати, берегти і звеличувати рідну мову. Друзі! Вітаємо  вас із Міжнародним днем рідної мови. Не забувайте свого коріння, плекайте рідне слово, і нехай вам сняться сни українською мовою!

 

21.02.2017 | Aдмін | Читати далі

Трішки історії. Крим...

19 лютого 1954 року Президія Верховної Ради СРСР видала указ, яким затвердила спільні подання Президій Верховних Рад УРСР та РРФСР про передачу Кримської області до складу Української РСР. 26 квітня він був підтверджений відповідним законом та постановою ВР СРСР про внесення змін до статей Конституції СРСР.

Після підписання Кючук-Кайнарджийського мирного договору 1774 року, що завершив Російсько-турецьку війну, Кримське ханство отримало незалежність від Османської імперії і в 1783 році було анексоване Російською імперією, до якої увійшло як частина Таврійської області зі столицею у місті Карасубазар, а з 1784-го - у Сімферополі. У 1802 році вона разом із Дніпровським і частиною Мелітопольського стала частиною новоствореної Таврійської губернії.

Після розгрому Російської Армії уряду Півдня Росії генерала Петра Врангеля у листопаді 1920 року кримські повіти дореволюційної Таврійської губернії увійшли до Таврійської губернії у складі РРФСР, яка 18 жовтня 1921 року рішенням уряду більшовицької Росії була перетворена на Автономну Кримську Соціалістичну Радянську Республіку, перейменовану після прийняття нової конституції автономії 5 травня 1929 року на Кримську АРСР.

З початком Німецько-радянської війни у 1941-42 роках з Криму було депортовано близько 70 тисяч німців та італійців, а після його звільнення від німецьких та румунських військ у 1944 році - все кримськотатарське, вірменське, болгарське та грецьке населення. 30 червня 1945 року указом Президії Верховної Ради СРСР замість автономії була створена Кримська область у складі РРФСР, а 29 жовтня 1948 року Севастополь був виділений в самостійний адміністративно-господарський центр як місто республіканського підпорядкування. Цим же указом в Криму були перейменовані 90% населених пунктів, які мали кримськотатарське, німецьке, грецьке та вірменське походження.

В результаті війни, окупації і депортації населення Криму зменшилося втричі і у повоєнний час стало заселятись вихідцями з України та Росії, проте нестача робочих рук привела до складної економічної ситуації на півострові, який протягом тривалого часу не міг подолати повоєнну розруху. Відсутність належного транспортного сполучення з Росією, достатнього забезпечення прісною водою та електроенергією, підштовхнули керівництво СРСР до передачі Кримської області до складу Української РСР, де планувалось зведення Каховського водосховища на Дніпрі та будівнцтво Північнокримського водоканалу, що видавалось більш раціональним фінансувати і здійснювати в рамках однієї союзної республіки.

25 січня 1954 року на засіданні Президії ЦК КПРС під головуванням Георгія Маленкова було затверджено проект указу Президії Верховної Ради СРСР про передачу Кримської області зі складу РРФСР до УРСР. Для його реалізації 5 лютого Рада Міністрів РРФСР прийняла рішення про доцільність передачі області до складу України і рекомендувала Президії Верховної Ради РРФСР звернутись із відповідним клопотанням до Президії Верховної Ради СРСР, що й було зроблено того ж дня. Через тиждень Президія Верховної Ради Української РСР на підставі відповідного наміру Президії ВР РРФСР постановила звернутись до Президії Верховної Ради Радянського Союзу з проханням передати Кримську область Україні.

19 лютого 1954 року Президія Верховної Ради СРСР видала указ «Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР», що, спираючись на «спільність економіки, територіальну близькість і тісні господарські та культурні зв'язки між Кримською областю та Українською РСР» затвердив відповідні рішення президій Верховних Рад РРФСР і Української РСР, і який 26 квітня був затверджений однойменним законом та постановою ВР СРСР про внесення змін до статей Конституції СРСР.

Всі відповідні укази і закони, прийняті 19 лютого і 26 квітня 1954 року ВР СРСР були підписані головою її президії Климентом Ворошиловим. У 1955 році з Кримської до Херсонської області була передана північна частина Арабатської стрілки.

Кримська область входила до складу УРСР до 12 лютого 1991 року, коли за результатами референдуму була перетворена в Кримську АРСР, про що 19 червня відповідні зміни були внесені до конституції Української РСР у редакції 1978 року, в якій Севастополь було вперше вказано як місто республіканського підпорядкування УРСР. З набуттям Україною незалежності назва автономії була змінена на Автономну Республіку Крим.

19.02.2017 | Aдмін | Читати далі

А у нас -так! Пам'яті Героїв Небесної Сотні... Джулинська ЗОШ І-ІІІ ступенів

У ці пам'ятні для кожного українця зимові  дні з трепетом у душі поминаємо  Героїв Небесної Сотні   –  істинних  патріотів, які віддали своє життя  за честь, за волю, за право бути Українцем і за свою Батьківщину.

Небесна Сотня молиться за нас !

За Україну  неустанно, щиро!

Щоби прийшов уже відплати час!

Веселкою заграло небо мирне!

 

Педагогічний та учнівський колективи Джулинської загальноосвітньої школи I-III ступенів розпочали  тематичний тиждень національно-патріотичного спрямування «ПАМ'ЯТІ ГЕРОЇВ НЕБЕСНОЇ СОТНІ» загальношкільною  лінійкою пам'яті Героїв Небесної Сотні,  учасників Революції  Гідності та полеглих воїнів – учасників АТО. Хвилиною Мовчання вшанували всіх загиблих, які стали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору.

Радою лідерів Країни дитячих мрій «Гармонія» та учасниками клубу «Паросток» підготовлено випуск  загальношкільної газети «Шкільний меридіан» на тему «Вони життя віддали за Вкраїну!»,  презентовано дослідницький проект «Костянтин Могилко – Герой України» та експозицію «Слава героям – синам України!», історичний календар «Збережемо пам’ять навіки!» для учнів 5-11 класів.

15.02.2017 року проведено Урок  Мужності  «Україна - понад усе!». Зворушливо прозвучали авторські патріотичні поезії у виконанні учасників літературно-мистецького клубу «Диво калинове» Трохименко Валентини та Анкудович Катерини.

Завбібліотекою Трохименко Л.І.  презентувала тематичну виставку «Герої сучасності – Небесня Сотня !».

 

Біля хати верба і калина…

І Дніпро силу духу несе…

Будем жити в єдиній родині -

Україна – понад усе!

 

Лариса Заміхора, заступник директора з виховної роботи

Джулинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів 

19.02.2017 | Aдмін | Читати далі

День в історії. 25-та річниця з дня затвердження Державного Герба України

Як державний символ - Державний герб України, тризуб був затверджений постановою Верховної Ради України №2137-XII від 19 лютого 1992 року.

Державний Герб – це символ, який презентує певну країну як суверенну незалежну державу, офіційна емблема, зображувана на офіційних документах, печатках, грошових знаках держави. У світовій практиці не існує суворої регламентації творення Державного Герба. Практика оформлення Герба спирається на національні традиції, відбиває специфіку геральдичних особливостей розвитку певної країни.  

Державний Герб України складається з Малого та Великого Гербів.  Малим Державним Гербом України є золотий тризуб на блакитному фоні, затверджений Верховною Радою України 19 лютого 1992 р. Великий Герб України знаходиться ще у стадії розробки. На сьогодні до Верховної Ради України подано кілька варіантів законопроектів.

Тризуб є стародавнім символом, який зустрічався на нашій території з найдавніших часів і шанувався як магічний знак свого роду, оберіг. У вигляді державної символіки він використовувався князями часів Київської Русі, став Державним Гербом УНР, у ХХ ст. як символ репрезентував різні політичні організації. Ставши Державним Гербом сучасної України тризуб символізує тяглість і спадкоємність традицій нашої території. Зображення тризуба археологи зустрічали у багатьох пам’ятках культури, датованих з першого століття нашої ери. Символ відомий серед народів Сходу і Середземномор’я з найдавніших часів, в українських землях з II ст. Існує близько трьох десятків теорій походження і значення тризуба (сокіл, якір, символ триєдності світу і т.д.). На думку окремих істориків, за  часів Київської Русі тризуб був родовими знаком Рюриковичів. Його зображення археологи знаходять на монетах, печатках, посуді, цеглі, настінних розписах. Посли київського князя Ігоря (912-945 рр.) при укладанні договорів з візантійцями мали свої печатки з тризубом. Київський князь Володимир Святославович (980-1015 рр.) карбував тризуб на монетах, де з одного боку зображувався портрет володаря, а з іншого - тризуб.

19.02.2017 | Aдмін | Читати далі

Як то було... Пам'яті Героїв Небесної Сотні...

Людина  завжди сподівається на краще…  Це природно, адже ми не станемо заперечувати, що найчастіше обставини, що нас оточують, просто змушують нас це робити. Надія супроводжує нас, напевно всюди, але що ми готові зробити для того, щоб вона не залишилася марною. Далеко не кожній людині випадає така честь, щоб сприяти втіленню кращих сподівань. А сприяння, активне сприяння в цьому - є єдина причина, по якій здійснюється це велике таїнство, дане нам Богом. Адже погодьтеся: не важливо, пливемо ми за течією чи проти, але важливо - на краще або гірше, і важливо, що рухаємося. То ж як це було.  Учасник тих доленосних подій – Сергій Сєдов, депутат Любарської районної ради,розповів про події на Майдані

НЕ ЗАБУДУ.

На Майдан приїхав 1 грудня після жорстокого розгону студентів, - так і лишився. Через переохолодження, . у кінці січня мав пневмонію і три тижні лікувався вдома. Але, - сьогодні про страшні дні лютого 2014 коли донецька влада замість діалогу з повсталим народом, вирішила цей народ розстріляти.

18 - 19 лютого. Війна

На 18 лютого 2014р громада Майдану мала провести мирний пікет Верховної Ради з вимогами, які вже вистраждав за три місяці: уряд Азарова у відставку, підписання Вільнюських угод, дочасні парламентських вибори, Януковича геть . Очевидна криза всієї державної системи України. Після подій на Грушевського 22 січня, після драконівських законів 16 січня і протестувальники і влада розуміли, що цей похід мирним не буде.

Після 3х місяців «великого стояння» Майдан не домігся найпростіших вимог, а влада мільйонні зібрання Майдану «не помічала».

Зранку, у режимі реального часу , відслідковую події на Інститутській, Шовковичній, Липській, Маріїнському парку…Прогнозоване побиття, каліцтва, перші жертви серед протестуючих. В 12 годині коли протестуючих добивали у вузькому проході 1 барикади на Інститутській, ще не зовсім одужавши після хвороби, стартую у Київ. В дорозі взнаю, що Янукович прийняв рішення провести антитерористичну операцію проти учасників Майдану силами свого звіринця стягнутого в Київ зі всієї України;беркут, грифон, тигр, пантера, сокіл, альфа, омега, мєнти, і навіть десантні частини ЗСУ. Рідні повідомляють, шо силова операція проти Майдану буде о 18год. Просять повернутися.

У Києві , на ст. метро Житомирська - біля 16год. Дуже багато людей, - уряд зупинив метро. Ледве втиснувся у 4 за рахунком маршрутку – «тільки до площі Перемоги» говорить водій, далі даішники не пускають. Під натиском людей розломались задні двері, - їдемо. З площі пішки вгору по проспекту, ліворуч, і нарешті Хрещатик. Швидко. Ріг Б. Хмельницького і Хрещатика - перша барикада, охорони немає, опудало Януковича ще в клітці, наметів менше. Майдан у вогні. Відчувається напруженість серед людей, але вони , дякувати богу є. І багато.

Вже темно, але світло від заграви на Майдані дає зорієнтуватись…людей багато і це добре. Перша барикада на Інститутській, ми відступили. - звірі вже . нижче пішохідного мосту. Блищать на світлі чорні баняки на їх головах. Хіба то голови - відростки. Стара барикада з боку Європейської ще стоїть, - хлопці напоготові. Швидко. Зводиться нова барикада на Інститутській, - включаюсь:брук, діжки для обігріву дрова, палєти, все що під руками. Працюють сотні люду і фортеця виростає швидко. І це під час штурму, - горять намети і курені між пам’ятником засновникам Києва і Стелою Незалежності. Горить усе. Звірі вже тут, їх сотні - чорні строї, чорні баняки, металеві щити, палиці і ясна річ - спецзасоби. Це так вони називають рушниці, газ, гранати. Стрільба з рушниць, вибухи гранат (аж повітря колишиться) сирени, команди з мегафонів, крики людей, стогони поранених, плач жінок - прокльони, все це на фоні вогненного смерчу.

19.02.2017 | Aдмін | Читати далі

Педагогічні знахідки. Семінар заступників директорів з навчально-виховної роботи у Красносільській школі

Одним з відомих  філософів минулого століття було сказано, що «робота вчителя – це прекрасна, надзвичайно важка і дивовижно радісна праця». Тому на районному семінарі заступників директорів з навчально-виховної роботи на базі Красносільської ЗОШ І – ІІІ ступенів ішлося про компетентність як один з критеріїв роботи сучасного вчителя. Відповідно до цього було обрано й тему «Компетентнісний підхід як базова ідея продуктивного навчання й виховання».

«Головне завдання педагога – сприяти креативному розвитку особистості учня з урахуванням вимог сучасності. Бо визначальна характеристика сьогодення – інтенсивні зміни. Лише по-особливому організоване навчання і виховання школярів спонукатиме їх до активної співпраці», - зазначила завідуюча районним методичним кабінетом Філімонова А. Г., розпочавши районний семінар заступників директорів з навчально-виховної роботи.

Цікаві, змістовні, творчі, нестандартні, сучасні уроки вчителів Красносільської школи - свідчення тому. Адже це поєднання традиційних і нетрадиційних форм і методів роботи, компетентності, творчості й ініціативи.

За словами відомого філософа А. Дістервега «Учитель мусить бути творцем». І це справедливо. Адже творчість є проявом новизни. Тому  педагогічне портфоліо педагогів Красносільської школи хочеться охарактеризувати словами Ф. Ларошфуко «Можна помітити подібність людської творчості і дерев: і те, й інше має особливі властивості і здатне принести плоди, притаманні лише йому». Саме такі рясні плоди креативної авторської праці відтворено у творчій лабораторії вчителя трудового навчання Рябоконя В. О. та вчителя математики й інформатики Надворного О. В., презентацію досвіду яких змогли оцінити заступники директорів з навчально-виховної роботи.

Заступник директора Красносільської школи з навчально-виховної роботи Тищенко Л. В. представила власну дослідницьку лабораторію. А це – компетентнісний підхід в управлінні методичною роботою.

Кажуть, що художник продовжує своє життя в картинах, архітектор – у величних спорудах. Учитель же продовжує своє життя в дітях, у своїх вихованцях. А педагоги Красносільської школи втілюють свій педагогічний досвід у душах юних обдарувань. Неабияке задоволення отримали учасники семінару і від цікаво проведеного виховного заходу «Хай квітне щаслива моя Україна».

Багато нового, змістовного й цікавого змогли запозичити учасники семінару. Адже багаторічна творча праця вчителів Красносільської школи – це досвід, компетентність, креативність, творчість. Справедливо зазначив А. Коні, що «радість праці можна знайти лише у творчості – все інше тлінне і незначуще». І це дійсно так, адже «ВЧИТЕЛЬ - найвища оцінка для людини».

 Олена  Деркач, заступник директора  з навчально-виховної роботи Михайлівської ЗОШ І-ІІІ ступенів ім. Р.Скалецького

  

19.02.2017 | Aдмін | Читати далі
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 «82» 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166
Всього новин: 992