Міжнародний день людини з синдромом Дауна. Сонячні люди

21 березня відзначається міжнародний день людей з синдромом Дауна. День проведення вибраний не випадково, це двадцять перший день третього місяця пов’язаний з 3 копіями 21-ої хромосоми.

Міжнародний день людини з синдромом Дауна ставить перед собою мету привернути увагу суспільства до проблем людей з обмеженими здібностями, адже вони трохи відрізняються від звичайних людей в плані інтелекту і зовнішністю , багато хто з них страждають від вроджених вад серця, але своєю добротою, щирістю і безпосередністю компенсують все те , в чому вони відрізняються від звичайних людей, а часто і перевершують їх.

Мої Стасік та Настуня (з синдромом Дауна ) відрізняються від багатьох звичайних людей приголомшливою душевністю, відкритістю і наївністю. Вони дуже добродушні, життєрадісні і позитивні дітлахи , самі охоче прагнуть до спілкування. Чим більше вони спілкуються зі звичайними однолітками в школі, на майданчиках під час перерви - тим менш помітно відставання в розвитку, краще психічний і фізичний розвиток таких дітей.

Діти з синдромом Дауна обдаровані не менш, ніж звичайні діти. А ми –  дорослі, батьки , педагоги допоможемо їм розкритись у цьому світі .

Вони не просто прийшли в цей світ. Такі дітки відчувають людей дуже глибоко… І нам потрібно у них вчитися тепла та щирості. Бог такими дітьми не лише батьків випробовує, але й усіх навколо.

Люблю вас, мої курчата !!!

 

                                                                             Людмила Загарій, заступник директора з виховної роботи Баланівської ЗОШ І-ІІІ ст.

22.03.2017 | Aдмін | Читати далі

Всесвітній день щастя

Чим старше ви стаєте, тим більш, просто зобов’язані бути щасливішим! Щасливі люди живуть довше. Дослідники старіння з Інституту Альберта Ейнштейна виявили, що 243 учасника-довгожителя мали позитивне ставлення до життя.

Враховуючи, що прагнення до щастя є основоположною метою людства, Генеральна Асамблея ООН, 28-го червня 2012- го року, на своєму 118-му пленарному засіданні прийняла відповідну резолюцію, в якій запропонувала всім державам - членам і структурам самої системи організації Об’єднаних Націй, а також і іншим регіональним і міжнародним організаціям, широкому громадянському суспільству, включаючи як неурядові організації, так і приватних осіб, відзначати Міжнародний день щастя, і постановила щорічно проводити його 20-го березня.

За офіційним думку ООН, сприяння процесам сталого розвитку, справедливості та викорінення злиднів, більш комплексного та збалансованого підходу до економічного зростання, активне сприяння благополуччю всіх народів, невід’ємно стосується питань забезпечення щастя як для окремої особистості, так і для суспільства в цілому.

 Підтримуючи дану ініціативу, ми щиро бажаємо всім і кожному бути щасливим! Нагадуємо, що навчитися радіти малому не так важко і під силу кожному з нас. Щастя і радість - це брати близнюки. Задовольняючись малим набагато легше отримати більше! Будьте щасливі, і сьогодні, і кожен день свого життя,  зі святом!

 

22.03.2017 | Aдмін | Читати далі

Зроблено в Україні. Христина Алчевська

Народилася письменниця 16 березня 1882 року в Харкові. Батько її- Олексій Кирилович — громадський діяч, людина передових поглядів- брав участь в українських просвітницьких гуртках; мати- Христина Данилівна — була відомою діячкою народної освіти, організатором просвітницької праці серед селянства і робітників. Атмосфера, в якій зростала майбутня поетеса, інтерес і любов її рідних до народного слова, обрядів, звичаїв виховали в ній естетичні смаки, визначили подальший шлях у житті. Х.О. Алчевська навчалася в Харківській жіночій гімназії, а згодом пройшла педагогічну підготовку на вищих педагогічних курсах у Франції, в Сорбонні (1902).

    Свої перші вірші та оповідання десятирічна Христя помістила в рукописному журналі «Товарищ». Незабутнім для молодої Алчевської стало особисте знайомство з українськими письменниками: М. Коцюбинським, Лесею Українкою, В. Стефаником, М. Старицьким на урочистому відкритті пам’ятника І. Котляревському в Полтаві (1903).

   Із 1903 року Х. Алчевська працює в недільній школі, де, попри заборону, читала учням українські книжки. Водночас вона робила перші кроки в нелегальній діяльності, спробувала створити український жіночий гурток. Дебютувала у листопаді 1905 року поетичним зверненням «До дітей мого краю» у газеті «Хлібороб». 1905 р. Христина Олексіївна працювала викладачем української та французької мов у середніх і вищих навчальних закладах Харкова. Тоді ж написала ряд художніх творів, спочатку російською, потім українською мовами, в яких відбилися настрої та сподівання демократичної інтелігенції, засуджувалися соціальна нерівність й національний гніт. Її вірші друкувалися майже в усіх тогочасних українських періодичних виданнях: «Хлібороб», «Рідний край», «Громадська думка», «Літературно-науковий вісник» та ін.

     Протягом 1907-1917 рр. у різних видавництвах вийшло дванадцять поетичних збірок Х.О. Алчевської, а саме: «Туга за сонцем» (1907), «Сонце з-за хмар» (1910), «Пісня життя» (1910), «Вишневий цвіт» (1912), «Пісні серця і просторів» (1914), «Сльози» (1915), «Встань, сонце!», «Мандрівець», «Грезы» (1916), «Пробудження» (1917). Перу письменниці належать такі глибоко психологічні прозові твори, як «На отлет», «На роковину», «Несвідомо», «Метелик», «Хлоя», «Одірвана гілка». До 50-ї річниці з дня смерті Т. Шевченка Христина написала поезію «Співець великий, син народу» та інші твори, що увійшли до її збірки «Вишневий цвіт». Остання збірка поетки «Clematis» побачила світ у 1922 р. Її першу збірку «Туга за сонцем» позитивно оцінив І. Франко. За висловом поета Христя Алчевська належала до того покоління українського письменства, яке започаткувало ХХ століття в нашій літературі «досить значним піднесенням духу, зростанням ентузіазму, зростом праці на різних полях, виясненням мети, консолідацією сил, небувалим досі загальним оживленням».

   Справжній спалах творчих сил Христі Алчевської припадає на другу половину 20-х років на час дружби з французьким письменником А. Барюсом, і відблиск тієї дружби лягає на останні твори поетеси. Однією з найпомітніших в її письменницькому доробку є драматична поема «Луїза Мішель» (1926, видана 1930). Нею письменниця започаткувала розробку історико-революційної тематики. Свій твір про паризьку комунарку вона будує виключно на достовірному життєвому матеріалі, з багатьма реальними персонажами.

У 1927 р. Христина Алчевська почала вивчати твори А. Барбюса про Першу світову війну. Під їхнім впливом вона створила драматичну поему про героїчний подвиг 26 бакинських комісарів «Загибель юнака» (1931) (з присвятою А. Барбюсу).

      Чимало зробила Х. Алчевська і як літературний критик та публіцист. Вона автор численних літературно-критичних статей, присвячених творчості Т. Шевченка, В. Стефаника, інших українських і російських демократичних постатей кінця XIX- початку XХ ст. («З поля двох письменств», «Майстри слова», «Пам’яті Шевченка», «Дух велетня», «Селянська дитина- Василь Стефаник», «Письменники Карпат і Прикарпаття», «Український гравер Василь Касіян», «Два ненависники війни: О. Кобилянська — А. Барбюс»).

     Х. Алчевська була талановитою перекладачкою. Далеко не все зі створеного нею опубліковано, переважна більшість перекладів залишилась у рукописах. Особливу цінність серед них мають у перекладі російською мовою: збірка «З галицької і нашої літератури» (1915), ліричні вірші та поема «Мойсей» І. Франка; українською мовою: вірші О. Пушкіна, К. Рилєєва (уривок з поеми «Войнаровський»), І. Нікітіна, О. Толстого, Я. Полонського, М. Огарьова. Переклади Христиною Алчевською романів В. Гюго «Бюґ Жарґаль» (1928), «93 рік» (1929), «Трудівники моря» (1931), віршів Вольтера, П. Корнеля — важливий крок у прилученні нашого народу до скарбниці світової літератури. Французькою мовою письменниця переклала вірші Т. Шевченка, І. Франка, П. Тичини.

     Померла Х.О. Алчевська 27 жовтня 1931 р. в Харкові.

Христина Алчевська невтомно втілювала все нові й нові задуми до останніх днів життя, друкувалася у харківських газетах і журналах, була членом Українського товариства драматургів і композиторів, готувала двотомне видання творів, яке після її смерті з різних причин не побачило світ. Вона залишила величезну рукописну спадщину (близько 4 тисяч творів), значна частина якої зберігається у відділі рукописів Інституту літератури НАН України та у Національній бібліотеці ім. В. Вернадського.

     «Мене не викреслите при всьому бажанні з історії ніяк...», — писала Христя Алчевська на схилі своїх літ, добре розуміючи ціну здобутого, дбаючи про багатство духовного потенціалу свого народу. І справді, «пісня життя» Х. Алчевської не змовкла, не загубилась у плині часу, як залишилася живою і нетлінною краща частина її літературної спадщини, як завжди лишаються для вічності найкоштовніші витвори людського духу.

  

22.03.2017 | Aдмін | Читати далі

Зроблено в Україні. Ліна Костенко

Я вибрала Долю собі сама.

І що зі мною не станеться, –

у мене жодних претензій нема

до Долі – моєї обраниці...

 

Ліна Костенко посідає виняткове місце в українській літературі останніх чотирьох десятиліть не завдяки радикальним творчим експериментам, не з огляду на зайняту політичну позицію чи "провокативний" стиль життя - елементи, з яких критики звикли складати портрет митця і створювати йому похвальну громадську опінію. Ліна Костенко є видатною постаттю українського культурного життя завдяки своїй сильній особистості, принциповому запереченню позиції пристосуванства, яка характеризує багатьох радянських письменників, здатності мовчати в час, коли це мовчання означало відмову од спокус облаштувати своє життя ціною поступок. Загальне визнання видатної поетеси вона здобула завдяки вмінню синтезувати в своїй творчості найкращі риси української поезії і відкинути гірші. Цими гіршими є  велемовність, сентиментальність, надмірний пафос, оперування надто скромним "словником" символів, що часто зводиться до кількох чи кільканадцяти елементів, запозичених з поезії Тараса Шевченка, Лесі Українки, народної пісні, послугування загальниками, стилізацію, легкість, з якою поезія потрапляє під вплив патріотично витлумаченої мілизни, стереотипність мислення. Ліні Костенко вдалося щасливо уникнути цих шкідливих для лірики ознак, якими позначена творчість багатьох українських поетів, прозаїків, навіть критиків.

Ліна Костенко — одна з тих, хто не втратив людської гідності в часи випробувань, і її шістнадцятирічне мовчання не виглядало як слабкість чи компроміс з владою, бо свою позицію поетеса завжди виражала прямо і відкрито: її принциповість і прямота настільки лякали й дратували представників влади, що вони з величезним задоволенням у будь-який спосіб примусили б її мовчати. Але Ліна Костенко користувалась такою великою популярністю і любов'ю читачів, що чиновники просто боялись її чіпати.

Ліна Костенко останнім часом мріє писати вірші не з політичним забарвленням, а "малювати птиць срібним олівцем на лляному полотні"...

 

22.03.2017 | Aдмін | Читати далі

День в історії. Сторіччя створення Української Центральної Ради

17 березня 1917 року у Києві на Володимирській 42, в приміщенні українського клубу «Родина» з ініціативи Товариства українських поступовців за участю українських політичних партій, українських військовиків, робітників, духовенства, кооператорів, студентства, громадських і культурних організацій, було створено Центральну Раду — найвищий орган самоврядування українського народу. Очолив її відомий вчений-історик Михайло Грушевський. Виконавчим органом Центральної Ради став Генеральній Секретаріат, очолюваний Володимиром Винниченком. До його складу входили соціал-демократи, соціал-революціонери, соціал-федералісти та безпартійні. Центральну Раду визнав Тимчасовий уряд колишньої Російської Імперії.
 
22.03.2017 | Aдмін | Читати далі

Ключові компетенції - потреби життя. Семінар учителів хімії у Бершадській школі №2

Нещодавно на базі Бершадської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 відбувся семінар учителів хімії з теми «Формування ключових компетентностей на уроках хімії в ході реалізації нового Державного стандарту».

Гостинно зустріла школа гостей,  перед учасниками виступив директор школи Ковальський В.М., розповівши про особливості навчання та виховання у школі з викладанням українською та російською мовами, а учні 3-8 класів під керівництвом заступника з виховної роботи Байдалюк Н.Г. та педагога-організатора Рівної Н.В. продемонстрували цікаву візитку-презентацію школи.

Керівник районного методичного обєднання вчителів хімії Кибалюк Г.Г. ознайомила присутніх з планом проведення семінару та наголосила на необхідності запровадження компетентнісного підходу до навчання. Актуальність даної проблеми визначається змінами, що відбуваються в умовах реформування середньої освіти. Оновлення сучасної системи освіти змінює вимоги до знань, умінь, навичок на компетентністний підхід до навчання як учителя так і учня, головне питання якого « З якою метою навчати і вчитися?». Головною метою компетентнісної освіти є формування ціннісних орієнтацій, життєво необхідних знань. Головне – не засвоєння навчального змісту, а розумові та практичні операції, які повинен виконувати учень. Перед учителем сьогодні ставиться складне завдання: потрібно давати не суму знань, а формувати навички учнів орієнтуватися в сучасному світі, щоб вони могли застосовувати знання на практиці. Саме компетентнісний підхід покликаний подолати розбіжності між освітою і потребою життя.

Під час практичної частини семінару присутні відвідали відкриті уроки хімії  вчителя вищої категорії Почапської С.П. , яка вдало працює над впровадженням ключових компетентностей на уроках хімії.

Цікавим та насиченим різними інноваційними прийомами та вправами був  урок вивчення нового матеріалу із застосуванням здоров’язберігаючих технологій у 8-Б класі з теми: «Хімічні властивості лугів. Заходи безпеки під час роботи з лугами». Особливістю застосуванням методу проектів на уроках хімії виділявся урок систематизації та закріплення знань у 9-Б класі з теми: «Застосування оцтової кислоти».

Хочеться відзначити високу фахову майстерність та професійну компетентність вчителя хімії, високу активність та результативність роботи учнів під час проведених уроків. Під час аналізу та обговорення уроків члени методичного об’єднання висловили вдячність за проведену роботу, захоплення педагогічною майстерністю вчителя, та найбільше була зосереджена увага на застосуванні інноваційних методів навчання, які увійшли в практику роботи Світлани Петрівни. Логічним завершенням блоку уроків стала презентація досвіду роботи вчительки з теми: «Формування здоров’язберігаючих компетентностей на уроках хімії засобами дослідницької та проектної технологій».

Методист відділу освіти Когут О.М. наголосила про важливість правильної презентації досвіду роботи під час атестації педагога та дала настанови вчителям, які атестуються у поточному навчальному році.

На завершення семінару Голова методоб’єднання Кибалюк Г.Г. ознайомила із планом роботи методоб’єднання на  2017-2018 навчальний рік, а також подякувала усім учасникам семінару за активність, а педагогічному колективу Бершадської ЗОШ І – ІІІ ступенів №2 за гостинний прийом.

 Людмила Устяк, вчитель хімії Баланівської ЗОШ І-ІІІ ст.

 

22.03.2017 | Aдмін | Читати далі
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 «77» 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166
Всього новин: 992