Весніють Проліски Надії - 2018 …

Щорічно, напровесні, на освітянській ниві з′являються проліски, проліски талантів, мистецтва, «Проліски надії»!.. У переддень весни завершився районний відбірковий етап обласного фестивалю вчительської та учнівської  творчості  «Проліски надії – 2018».  Даний конкурс дав можливість відкрити імена юних та нових талантів, творчих педагогічних та учнівських колективів, гарних виконавців різних вокальних та хореографічних жанрів.

Одним із поширених жанрів музичного мистецтва є вокал та ансамблевий спів. Районним журі було відзначено  вчительські  та учнівські ансамблі, хорові композиції  (Баланівська, Красносілська , Флоринська ,Шляхівська, Бершадська №1, №2 ЗОШ,НВК с.Шумилів та ДНЗ «Сонечко»).

Гра на музичних інструментах прозвучала у виконанні зразкових ансамблів народних інструментів Баланівської  та Війтівської шкіл.

Дзвінкі дитячі голосочки учнів Красносілської , Війтівської та Бершадської ЗОШ №1 перелилися у хоровий  спів.

Вперше на районну сцену вийшли педагогічні ансамблі Осіївської та  Поташнянської ЗОШ .

А як у танці зачарували глядачів дитячий колектив Устянської школи та танцювальний колектив «Міраж» Будинку дитячої творчості!..

Яскраві та неповторні грані своїх талантів демонстрували юні артисти Бершадської №1 - гурт «Оберіг», дуети Лісничанської, Війтівської  та Яланецької шкіл.

Представники кожного загальноосвітнього навчального закладу зачаровували журі неповторністю та оригінальністю своїх вокальних та хореографічних виступів. 

Голова журі, начальник відділу освіти Таратачна Оксана Михайлівна подякувала всім учасникам художньої самодіяльності за яскраві виступи та їх керівникам за виявлення і підтримку кращих дитячих та вчительських колективів, розкриття юних талантів. Члени журі (Загарій Л.Г., Філімонова А.Г., Баранов Ю.М., Тенетко Я.В., Мураховська К.К., Морочинський М.К.) відзначили високу виконавську майстерність та сценічну культуру учасників фестивалю.

В цілому проведення відбіркового етапу фестивалю вкотре засвідчило, що рівень виконавської майстерності та сценічної культури учасників художньої самодіяльності зростає із року в рік. Конкурс сприяє виявленню обдарованої учнівської молоді та розвитку творчих здібностей педагогічних колективів . У підсумку, було відібрано 12 найяскравіших номерів, які будуть представлені на зональному етапі  «Проліски надії - 2018».   Бажаємо учасникам успіхів, нових творчих задумів, відкриттів, оригінальності номерів!

 

Людмила Загарій,  спеціаліст відділу

 

28.02.2018 | Aдмін | Читати далі

День в історії. День опору народу Криму

Чотири роки тому, 26 лютого 2014 року, в Сімферополі відбувся багатотисячний мітинг кримських татар і проукраїнських активістів на підтримку територіальної цілісності України. На противагу цьому мітингу був організований мітинг "Російської єдності", під керівництвом поплічника російських окупантів Сергія Аксьонова.

В той день в результаті зіткнень дві людини загинули і кілька десятків отримали поранення. Згодом, після окупації Криму, слідчий комітет Росії порушив за даним фактом кримінальну справу (так звана "справа 26 лютого") і влаштував політичне судилище над Ахтемом Чийгозом, Мустафою Дегерменджи, Алі Асановим та іншими кримськотатарськими активістами.

Вже на наступний день, 27 лютого, спецпідрозділи ГРУ Росії зайняли будівлі Верховної Ради і Ради Міністрів Криму. Тоді ж Верховна Рада Криму на вимогу загарбників оголосила про проведення на півострові референдуму про приєднання до Росії. Планувалося, що голосування проведуть 25 травня, однак потім його перенесли на 16 березня.

"Ми розійшлися, будучи впевненими, що врятували Крим, себе і Україну, - згадував згодом лідер кримських татар Рефат Чубаров. - Я й думати не міг, що вийде так, як вийшло 27-го вранці".

Протягом наступних кількох днів вулиці міст і магістральні дороги півострова заповнили російські війська. "Зелені чоловічки" захопили адміністративні будівлі, обложили гарнізони Збройних сил України, морські порти та аеропорти. Керівництво Росії неодноразово стверджувало, що ці озброєні люди не є російськими військовослужбовцями. Однак після окупації півострова і проведення там фейкового "референдуму про статус Криму" росіяни визнали, що "зелені чоловічки" були військовослужбовцями ЗС РФ.

1 березня 2014 року Рада Федерації Росії підтримав звернення президента Путіна про дозвіл на застосування ЗС РФ на території України. У свою чергу, РНБО України з-за агресії Росії прийняв рішення привести збройні сили в повну бойову готовність.

Міжнародні організації визнали окупацію та анексію півострова незаконними і засудили дії Росії. Зокрема, за цей час було прийнято три резолюції ООН по Криму. Разом з тим, низка західних країн ввели економічні санкції проти РФ.

З тих пір пройшло чотири роки і ситуація на аннексированном Росією українському півострові залишається напруженою: окупанти вибрали тактику залякування і терору місцевого населення. Зараз в Криму заборонена діяльність Меджлісу кримськотатарського народу. Хвиля за хвилею проходять репресії, незаконні обшуки і затримання. Країна агресор цинічно нехтує основними правами і свободами людини і міжнародним правом.

 

26.02.2018 | Aдмін | Читати далі

Наша перемога у Першій волейбольній аматорській лізі Вінницької області

Обласні регіональні  змагання з волейболу відбулися у спортивній залі Бершадської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3.  Змагання урочисто відкрили голова Бершадської районної ради Михайло Бурлака та перший заступник голови райдержадміністрації Володимир Ольшевський, які побажали командам вдалої гри, наснаги, гарного настрою та подальших перемог.

У змаганнях взяли участь команди юнаків з Бершаді та Тростянця, на жаль команди з Іллінців не  приїхала на змагання. Судею змагань виступив  директор обласної спортивної школи Віталій Дімітрієв.В регіональному турнірі  команди  активно змагаючись між собою, проявили справжній спортивний характер і показали яскраву, захоплюючу  гру. Непереборний спортивний дух та позитивний настрій панували у спортзалі.  В яскравій напруженій боротьбі перемогу, здобула бершадська команда.

У фіналі спортсменів, тренерів і вболівальників  привітали Народний депутат України Микола Кучер, голова райдержадміністрації Іван Стефанцов та голова районної ради Михайло Бурлака. «Спорт- це здорове майбутнє нації. І ми будемо обов’язково підтримувати розвиток фізкультурно-спортивної  інфраструктури в районі, щоб діти, молодь і старше покоління мали можливість займатися спортом для зміцнення здоров’я, для задоволення, для перемог», - зазначив Микола Кучер вітаючи з перемогою бершадчан і усіх учасників регіональної ліги з волейболу.

Представник команди Бершадського району Валерій Дунаєвський та учасники змагання висловили  подяку за чудову організацію  та  сприяння у проведенні турніру з волейболу тим, хто долучився до організації заходу за активну підтримку спорту в районі. Велика подяка вболівальникам, які активно підтримували команди. Наступний крок бершадської команди  змагання  за перемогу у Першій волейбольній аматорській  лізі   Вінницької області.

За матеріалами офіційного сайту Бершадської РДА

26.02.2018 | Aдмін | Читати далі

День в історії. Перший офіційний Державний герб України

З історії відомо, що з найдавніших часів символ тризуба шанувався як своєрідний магічний знак, оберіг. Це зображення археологи зустрічали у багатьох пам’ятках культури, датованих першими століттями нашої ери. Відомий серед народів Сходу і Середземномор’я з найдавніших часів, на українських землях з II ст. Існує до 30 теорій походження і значення тризуба, на приклад: сокіл, якір, символ триєдинства світу тощо.

За часів Київської Русі тризуб був родовим знаком Рюриковичів. Його зображення археологи знаходять на монетах, печатках, посуді, цеглі, настінних розписах.

25 лютого 1918 року в Коростені Українська Центральна Рада прийняла Тризуб за офіційний герб УНР.

З 22 січня 1919 року згідно з законом про Злуку Тризуб став використовуватися і як герб Західної області УНР. Залишався він гербом гетьманської держави П. Скоропадського, а також Директорії.

Уперше спроба конституційно оформити Тризуб як державний герб була зроблена у травні 1920 у проекті Конституції, розробленому Всеукраїнською Національною Радою, а вдруге — спеціальною «Урядовою Комісією по виготовленню Конституції Української Держави» 1 жовтня того ж року.

 

Сучасний герб держави Україна, один із чотирьох її офіційних символів поряд з прапором, гімном і Конституцією, було затверджено 19 лютого 1992 року.

 

25.02.2018 | Aдмін | Читати далі

Зроблено в Україні. Леся Українка. Цікаві факти про цікаву жінку

Лариса Косач – геній української літератури, що входить в умовну тріаду Шевченко-Франко-Українка. Її вірші вчать ще змалку, тож здавалось би, що ми знаємо про цю поетесу все. Адже про неї завжди багато говорять, багато пишуть, багато дискутують… Принаймні, однозначно більше, ніж, скажімо, про її матір – ще одну визначну поетесу Олену Пчілку. Та насправді ми зовсім не знаємо Українки. Тож зараз я спробую трішки пролити світла на життєві таємниці феномену, який можна назвати «Ucrainka incognita».

Мало хто знає, але якби Леся жила в наш час, її б однозначно назвали дитиною індиго.

А, може, вона такою і була? В дитинстві Леся була надзвичайно кмітливою та схоплювала все на льоту. До прикладу, дівчина навчилась читати ще в чотири роки, шестилітньою вона вже майстерно вишивала, а у дев’ять – написала свій перший вірш. Про рівень її розвитку свідчить також і те, що всього у 19 років Українка написала підручник «Стародавня історія східних народів» для своїх сестер. Крім того, поетеса знала 7 мов – українську,французьку, німецьку, англійську, польську, російську та італійську. При чому казала, що французькою спілкується краще, аніж російською. Погодьтесь, що все це – і дійсно ознаки геніальності, адже далеко не кожному таке дано.

Мало хто знає, але попри вищесказане, Олена Пчілка вважала свою доньку малорозвиненою.

Леся мала ще старшого брата, Михайла. Їх в сім’ї називали спільним іменем – «Мишелосіє» через нерозлучність. Проте сина мати ставила вище за Лесю — її довго вважала малорозвиненою. Крім того, не любила її вдачі. До 5го класу навіть не віддавала до школи, а навчала вдома за власною програмою. Аргументувала це небажанням російського впливу на свою доню. Таке ставлення до дочки легко зрозуміти, знаючи характер самої Пчілки. Її боялись навіть чоловіки, а Євген Чикаленко казав: «Це та баба, що їй сам чорт черевики на вилах подає».

Мало хто знає, але свій псевдонім Лариса Косач запозичила в дядька – Михайла Драгоманова

Він підписувався як «Українець». А оскільки Леся дуже любила свого дядька і захоплювалась ним, то вирішила в чомусь бути схожою на нього. Псевдонім «Українка» з’явився в 1884 році, коли дівчині було всього тринадцять. Можливо, він був обраний на основі дитячої наївності та палкої любові до дядька, проте в історію Лариса Косач увійшла саме як Українка. А Лесею її лагідно називали в сім’ї, тож не дивно, що тверде «Лариса» вона замінила на тендітне та ніжне «Леся».

Мало хто знає, але Леся Українка ввела в нашу мову такі слова як «напровесні» та «промінь»

І якщо перше ще можна зрозуміти як літературний неологізм, то друге – це ж уже навіть науковий термін! Дивно, адже зараз нам ці слова здаються цілком звичними. І в повсякденному мовленні ми однозначно віддамо перевагу слову «промінь» аніж його історичному попереднику «луч». А Олена Пчілка, мати Лесі, дала життя означенню, без якого просто не можна уявити нинішній мовний запас — слову «мистецтво». З її легкої руки в нашій мові прижилися також «переможець», «палкий» та інші слова.

Мало хто знає, але Сергій Мержинський, кому був присвячений знаменитий лист «Твої листи завжди пахнуть зів’ялими трояндами», не відповідав Лесі взаємністю.

Він сприймав їхні стосунки як дружні, а то й ділові. І коли Українка йому освідчилась, холодно відповів «Ні…» Але нічого не змінюється: кохання до цього чоловіка стає любов’ю до його думок, його ідей. Справжню суть і глибину своїх почуттів вона вихлюпнула на папір у ніч на 18 лютого 1901 року, написавши біля ліжка вмираючого Сергія Мержинського поему «Одержима». І, навіть відходячи у кращий світ, Мержинський, замість очікуваних слів освідчення, прохав Лесю попіклуватись про інакшу жінку, яку він насправді кохав.

Мало хто знає, але збереглось унікальне листування Лесі Українки, з якого можна повніше зрозуміти її єство.

Кілька цитат:

«Кожна жінка, що себе поважає, не пише ніколи листа того дня, коли вона обіцяла».

«Як тільки візьмусь до якого зарібку, то зараз усі жахаються, що я “перетомлюся”, “виснажуся”, “покладу всю силу”. Чи не значить се, що мене всі мої близькі щиро вважають за безнадійного інваліда, засудженого на весь вік на паразитне життя? Бо так виходить якесь “внушение”, і я справді можу опуститись та серйозно почати думати, що я «ні до чого».

 «Треба було в Єгипті родитись, то, може, й був би лад, але ж найгірша помилка мого життя – се що я зросла у волинських лісах. А проте я не згадую лихом волинських лісів. Сього літа на честь їм написала драму-феєрію. Я дуже люблю казки і можу їх видумувати мільйони».

«Коли вибирати з двох, то я вже волю бути Дон-Кіхотом ніж Санчо Панса, бо так мені більше по натурі, та й навіть по фігурі».

«Часто, люблячи когось, я думаю: якби він був отакий і такий, вчинив те і те, то я б його не любила, але якби хто інший мав усі ті добрі прикмети, що сей, то чи я б того іншого любила? Не знаю… навряд. В кожному почутті єсть іще щось недослідиме, і теє “щось” дає барву цілому почуттю».

Мало хто знає, але хворобливу і тендітну Лесю Франко назвав «єдиним мужчиною в нашому письменстві».

Хоч сама Українка не вважала себе гідною і нігтя Франка. Її, як і Олену Пчілку, мали за надзвичайно сильну жінку. Сильну морально. І думка така була зовсім небезпідставною.

Мало хто знає, але існує астероїд, названий на честь поетеси.

Його повна назва – 2616 Леся (2616 Lesya). Це астероїд головного поясу, відкритий 28 серпня 1970 року.

Мало хто знає, але в останні роки життя очі Лесі Українки набули надзвичайного блакитного кольору.

Цікаво, що до того вони не мали настільки інтенсивного забарвлення. Цей факт дійсно дивував всіх довкола, адже очі поетеси були наче неземні. Про це згадує у своїх спогадах Лесина сестра Ісидора Косач-Борисова. Збереглась навіть фотографія – портрет Українки – зроблений саме в той період. Шкода, правда, що світлина чорно-біла, і ми не можемо розгледіти барв погляду поетеси.

Тепер ти знаєш про Лесю трохи більше! Вітаю!!!

 За матеріалами сайту "Україна для українців"  http://www.uaua.world/

 

 

25.02.2018 | Aдмін | Читати далі

Міжнародний день рідної мови

                                       «Мови – це важливо!» – цей вислів обрано ЮНЕСКО гаслом Міжнародного дня рідної мови

Щороку 21 лютого світ відзначає Міжнародний день рідної мови. Цей день був встановлений у листопаді 1999 року на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО з метою захисту мовної й культурної багатоманітності. Історія свята, на жаль, має трагічний початок. 21 лютого 1952 року у Бангладеш (Східний Пакистан) пакистанська влада жорстоко придушила мітингувальників (це були переважно студенти), які висловлювали свій протест проти урядової заборони на використання в країні своєї рідної – бенгальської, мови. Після проголошення незалежності Східного Пакистану (Бангладеш) 1971 року, цей день відзначають в країні як день мучеників, вшановуючи пам’ять загиблих за рідну мову. Саме за пропозицією цієї країни ЮНЕСКО проголосило 21 лютого Міжнародним днем рідної мови. Мова – це історія народу, його світогляд, інтелектуальний та духовний результат кількатисячолітньої еволюції кожного етносу. Без своєї мови, своєї самобутньої культури немає народу. Мова – найважливіший засіб спілкування людей і пізнання світу, передачі досвіду з покоління в покоління.

Згідно Статті 10 Конституції України «Державною мовою в Україні є українська мова». Українська мова є рідною майже для 50 мільйонів чоловік. Але в Україні є також і мови, які знаходяться на межі зникнення: зокрема, два діалекти ромської мови, кримчацька, урумська мови, а також галицький діалект караїмської мови.

Cвято рідної мови – одного з найцінніших надбань, які створили й залишили нам наші предки. Наша рідна мова є душею волелюбного, нескоренного, сильного духом українського народу. Велична та милозвучна, отримана нами у спадок, вона протягом віків гартувалась, збагачувалась і відточувалась творчістю звичайних людей, письменників, науковців та інших діячів. Наші прадіди не лише відстоювали, незалежність України, а й існування та визнання у світі української мови.

Тому її збереження для нащадків – важливе завдання для усіх нас. Лише разом ми зможемо забезпечити розвиток та процвітання мови, яка увібрала в себе багаторічну історію і традиції нашого народу.

Вітаємо вас зі святом! Любіть, плекайте і збагачуйте рідну мову! А материнське слово нехай стане для усіх нас незгасним символом єдності української нації!

          Світлана Лазарєва, заступник директора з навчально-виховної роботи Маньківської  ЗОШ І-ІІ ступенів

 

21.02.2018 | Aдмін | Читати далі
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 «14» 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166
Всього новин: 992